День 2 у Рівному, новому місті-побратимі Берліна-Панкова: ранкова кава з пастором вільної церковної громади. І торт від його дружини. Потім екскурсія на будівельний майданчик його нового громадського центру. Він будується виключно на пожертви.
Потім в “HUB”. Тут збирають усі види допомоги: від продуктів харчування та засобів гігієни, що не псуються, до будівельних матеріалів і будівельної техніки. Цим також займається церковна громада та волонтери. Вони спеціалізуються на відбудові сіл у звільненій Херсонській області. Вони ремонтують будинки та облаштовують пекарні. Це дає можливість біженцям повернутися, а тим, хто залишився там, – відвагу знову зустріти життя. Все це роблять волонтери.
Наступною зупинкою була організація, яка використовувала гроші ЄС та програми розвитку ООН для відновлення енергетичних систем будинків та консультування власників. До вторгнення росіян. Зараз всі інвестиції зупинені. Навіть міські. Всі можливості України спрямовані на подолання наслідків війни. Для жінок організації, що опікується внутрішньо переміщеними особами в Рівному, це означає.
Потім поїздка в сільську місцевість до дитячого табору відпочинку. Ландшафт нагадує мені Укермарк і частину Мекленбурга. Принаймні, в ньому є щось знайоме для мене. Ідилію переривають лише встановлені скрізь шлагбауми та солдати, що тренуються. Вечір закінчився вечерею з пастором та його дружиною в грузинському ресторані.